Жахи на вулиці МВОК

Як завжди, нас лякають відсутністю перспектив для сфери масових онлайн-курсах. Девід Блейк, генеральний директор Degreed, пояснює, чому і цього разу не варто перейматися. Переклад статті здійснено командою MOOCology.


У квітні 2014 року, на глобальному форумі Princeton-Fung в Парижі, один з головних критиків МВОК, професор Прінстонського університету, Гідеон Розен, виклав свій “катастрофічний сценарій епохи МВОК“. У своїй заяві він зазначив, що навчальні установи незабаром можуть переключитися на дистанційне навчання, а Масові Відкриті Онлайн Курси, намагаючись скоротити витрати, усунуть всі можливі взаємодії студентів і викладачів: “Коли з процесу навчання зникає ця важлива складова, реальна цінність освіти істотно знижується. Невже саме таку модель навчання Ви бажаєте для своїх дітей?”.

Висловлене професором припущення про напрямок розвитку МВОК та поставлене питання про те, який саме тип освіти більшість людей вважають за краще для своїх дітей, є ще одними з аргументів, висунутих проти онлайн-курсів. Однак, такі доводи являють собою не більш, ніж одномірне уявлення про МВОК з боку деяких студентів і викладачів Прінстонського університету. Перебуваючи в подібному ізольованому педагогічному середовищі, вкрай складно скласти об’єктивне уявлення про потреби інших студентів у США та в усьому світі.

Давайте детально розглянемо ці аргументи. По-перше, визначимося з питанням: що являє собою “Світ МВОК?”. Адже на сьогодні це зовсім не однорідна структура, скоріше навпаки, це складна система різних проекцій ідеї глобального навчання:

  1. існує безліч освітніх форматів курсів (наприклад, індивідуальні та конективні МВОК мають суттєві відмінності);
  2. завдяки різним формам досягається обрана освітня мета (причому самі МВОК розглядаються учнями як можливість професійного розвитку, так і можливість саморозвитку);
  3. онлайн-курси призначені для різних аудиторій (від учнів, які відчувають нестачу базової освіти в Африці, до керівників солідних компаній в Сполучених Штатах Америки).

Те, що Розен називає “катастрофічним сценарієм“, насправді, більше схоже на “рятівну благодать” для будь-якої верстви населення.

По-друге, відповідь на поставлене питання Розена повністю залежить лише від того, ким є Ваші діти. Припустимо, для батьків студентів Прінстонського, Єльського, Стенфордського та інших престижних університетів, де взаємодія між викладачем і учням зумовлена внутрішньою університетською культурою, МВОК не зможуть стати незамінними та вкрай необхідними. Але, з іншого боку, для батьків дітей, які з фінансових або з інших причин, не мають можливості отримати якісну освіту, відкриті курси дають альтернативу, цілком конкурентоспроможну в умовах глобальної економіки. Більш того, в даний час, більшість МВОК приймають дорослих учнів, які вже раніше отримали освіту. Розен вважає, що такі змішані методики руйнують саму структуру освіти в цілому.

Навряд чи у МВОК вийде замінити традиційну систему освіти, принаймні, найближчим часом, але звернути належну увагу на подібну критику все ж таки варто. Минулі два роки довели нам, що онлайн-курси відіграють важливу роль у забезпеченні можливості якісного масового навчання.

Напевно, саме зараз наблизився час переглянути та відкорегувати місію МВОК, потрібно перестати розглядати це явище як абсолютну альтернативу всім існуючим навчальним концепціям, а, навпаки, дозволити масовим курсам внести свій індивідуальний внесок у розвиток освіти як в національному, так і глобальному масштабах. А також задуматися над тим, як можна безболісно додати переваги та вигоди МВОК у вже існуючі системи так, щоб це було максимально вигідно всім учасникам процесу.

Коментарів немає.

Залиште свій коментар