Чи МВОК вже зробили революцію? Ні, лише починають!

Клейтон М.Крістенсен, автор теорії “підривних інновацій”, пропонує ознайомитись з його версією розвитку вищої освіти та ролі МВОК у ньому. Переклад статті виконано командою MOOCology.


Наприкінці 2013 року, величезна кількість журналістів і блогерів прогнозували швидкий та безповоротний захід епохи “масових онлайн-курсів”. Стартап Silicon Valley від Udacity, який, до речі, був одним з перших, хто запропонував коледжам безкоштовні курси, засновані на базі онлайн-технологій, публічно заявив про свою різку зміну стратегії у професійному навчанні. Для багатьох таке рішення стало вірною ознакою того, що “розрекламована революція” у сфері вищої освіти не увінчалася успіхом. Безсумнівно, навчальні заклади, що ставлять у центрі уваги традиційні методи навчання, зітхнули з полегшенням.

Негативний настрій відчули на собі також й усі компанії, які так чи інакше були пов’язані з МВОК. Більшості з них пророкували швидку кончину. У даній ситуації Вам, напевно, також здасться вкрай доречним зауваження Марка Твена після того, як його оголосили мертвим, помилково переплутавши з його хворою кузиною. У спростуванні некролога про власну загибель, він написав: “Чутки щодо моєї смерті дещо перебільшені”. Так само і заява про занепад МВОК є, м’яко кажучи, недоречною. Особливо з урахуванням того, наскільки помітно піднявся їх вплив на вартість та технологію навчання, спокусившись навіть на недоторкане у системі освіти − педагогічні принципи, що здавалися непорушними протягом такої кількості десятиліть.

Нагадую, що зараз ситуація у сфері вищої освіти вкрай сумна. Вартість навчання зростає швидше, ніж інфляція, незважаючи на те, що держава витрачає на неї навіть більше грошей, ніж на охорону здоров’я.

А що ми отримуємо натомість? Майже 50% всіх одержувачів дипломів досі не знайшли роботу або задіяні лише на неповний робочий день. В той самий час, роботодавців зовсім не влаштовують професійні навички кандидатів, які мають вчений ступінь. Нещодо проведене опитування інституту Геллапа показало, що, хоча 96% наукових співробітників вважають, що вони проробили величезну і дуже якісну роботу в підготовці студентів до робочого життя, лише 11% бізнес-лідерів погодилися, що у випускників є всі необхідні навички для успіху на ринку праці. І все це відбувалося у той час, коли керівники вищих навчальних закладів були переконані, що вони йшли в ногу з інноваціями. Напевно, це був якийсь невірний різновид інновацій.

В освіті, як і у будь-якій галузі існують як підтримуючі, так і підривні інновації. Для підтримуючих характерне підвищення цін за допомогою розробки кращих послуг для кращих клієнтів. Модель підривних інновацій, навпаки, змінює характер самої природи ціноутворення і призводить до зниження цін. Таке системне протистояння не дозволяє цінам підвищуватися безконтрольно.

Однак, за якихось причин вища освіта впроваджує виключно підтримуючі інновації. Щоб випередити інші ВНЗ у грі “рейтинг коледжу”, зазвичай покращують класи, оновлюють технологію, спонсорують дослідження викладачів, збільшують витрати адміністративної верхівки, вдосконалюють гуртожитки та їдальні. З усього цього логічним буде висновок, що витрати рано чи пізно вийдуть з-під контролю.

Втручання керуючого механізму держави, яка встановила максимальну вартість, лише погіршило це становище. Наступним кроком уряду була роздача пільгових кредитів для здобуття вищої освіти. Зрозуміло, що молодь поквапилася скористатися цією пропозицією, у наслідок чого кількість вступників істотно збільшилася. Але чи стало навчання більш масовим або більш доступним? Безперечно, що ні. Адже преференції на кшталт цієї геть відбили в університетів бажання робити освіту більш ефективною.

І лише поява МВОК змусила коледжі замислитися над доцільністю формування такої високої ціни. Безкоштовні навчальні альтернативи змушують навіть самий престижний ВНЗ поміркувати над черговим підвищенням вартості.

У 2013 році всі ми спостерігали появи агресивних знижкових стратегій. Також ми зіткнулися з коледжами, які дійшли до того, що намагалися залучити студентів пониженням цін. Останній раз таке було ще за часів наших дідів-прадідів! Навіть не конкуруючи безпосередньо, але будучи справжніми недорогими замінами, МВОК вдалося сформувати цінову конкуренцію, нечувану серед традиційних навчальних закладів.

За такий короткий період часу, МВОК зруйнували велику кількість стереотипів вищої освіти. На наших очах безкоштовний доступ до навчальних матеріалів престижних університетів, нарешті, став звичайним явищем. А можливість записати відеолекцію дозволила професорам зосередитися на взаємодії зі студентами, а не розповідати кожного разу одне й те саме. Згадайте, як всі хвилювалися, що дана технологія залишить вчителів без роботи. Та сталося протилежне: тепер у викладачів з’явилося більше часу для виконання практичних завдань зі студентами та більше контакту і відповідальності, як з боку учня, так і з боку вчителя.

MOOC_Disruption_Is_Only_Beginning_2

Рада професорів була змушена переглянути що, як і чому вони навчають студентів. Деякі викладачі почали експериментувати з альтернативними моделями освіти, такими як “перевернутий клас” та іншими техніками змішаного навчання, використовуючи в своїх інтересах зручні та доступні онлайн-матеріали.

Проте, у майбутньому залишається багато можливостей для глобальних змін.

І безумовно, Udacity заслуговує похвали хоча б за те, що не вибрала головним пріорітетом для себе заробіток коштів, натомість вчасно підкоригувала помилкову стратегію. Компанія зрозуміла і публічно визнала, що її майбутнє знаходиться зовсім на іншому шляху, ніж вона уявляла. Припущу, що саме зміна стратегії Udacity запобігла вибуху “бульбашки” МВОК.

Як не дивно, але “бульбашки” виникають тоді, коли занадто багато людей беззастережно впевнені в світлому майбутньому продукту на кшталт МВОК. Наприклад, бум персонального комп’ютера (1984 рік) і бум інтернет-компаній (з 1999 по 2002 роки) уособлюють те, що відомо як феномен “Короткозорість ринку капіталу”, коли інвестори ігнорують логічні наслідки своїх вкладень в одну і ту ж бізнес категорію. МВОК міг досить легко потрапити у таку пастку – дуже важко уявити собі, що всі компанії, яким вдалося отримати великі інвестиції в дистанційне навчання, в кінцевому підсумку матимуть успіх.

Цілком ймовірно, що такі компанії як Coursera і Udacity, створені Гарвардом і Массачусетським технологічним інститутом, продовжать функціонувати як некомерційні організації. Адже ми бачимо, що глобальні провайдери поступово відходять від самого визначення МВОК. Слова “масові” і “відкриті” не дуже підходять для ефективної або стабільної бізнес-моделі. Але навіть в такому вигляді Масові Відкриті Онлайн Курси погрожують стати глобальною загрозою для класичної вищої освіти, оскільки вони знаходяться в постійному русі. Думаю, вже наблизився той час, коли кожен з гігантів МВОК прийде до своєї індивідуальної навчальної стратегії. Втім, напевно, і університети весь цей час не стоятимуть на місці.

Історично склалося, що професора відокремили викладання від класичної освіти, перетворивши її на окрему галузь професійного навчання. Для цього й були потрібні магістратури та професійні школи, на той час, як коледж був простором для студентів, щоб які бажали займатися напрямками, які їх захоплюють та допомогають знайти глобальну перспективу на ринку праці.

Цей підхід, однак, мимоволі ігнорує одну дуже актуальну нішу студентів, таку як “не-споживачі” традиційної освіти. Ми знаємо, що існує близько 80% відвідувачів коледжу в США, які не мають досвіду “проживання” в коледжі. Більшість їздять на роботу, відвідують неповний робочий день, мають сімейні зобов’язання, або не можуть дозволити собі розкіш спеціалізуватися в області, яка не має прямого відношення до їх майбутньої кар’єри. Зручності, соціалізації та послуги, які надає більшість традиційних установ, мають мінімальне відношення до цих студентів.

Освітні технологічні компанії та альтернативні моделі навчання (у даному випадку мова йде не тільки про МВОК) руйнують традиційну систему саме завдяки охопленню сегменту “не-споживачів”. Вони відзначають, що випускники навіть почесних коледжів щосили намагаються почати свою кар’єру і перетворити її на свою постійну роботу. Новатори починають звертати увагу на цей неохвачений простір, який постійно збільшується, намагаючись визначити, чого потребують роботодавці, і поспішають включити навчання цим компетенціям у свої учбові програми.

Більшість коледжів і університетів чинять опір ідеї підготовки студентів до робочої сфери життя. Але ж саме роботодавці дійсно є кінцевими споживачами власників дипломів! Якщо альтернативні провайдери освіти, будучи партнером або співпрацюючи з роботодавцями, будуть в змозі надати потенційних претендентів, які більш кваліфіковані, компанії почнуть схилятися до цієї моделі освіти.

MOOC_Disruption_Is_Only_Beginning_3

У нашому дослідженні ми знову і знову бачимо, що визнані лідери рідко йдуть шляхом “творчого руйнування” усталених концепцій. Що ж це може означати в практичному плані для класичних університетів? Їм, зрештою, необхідно буде визнати свою неспроможність у реалізації плану “універсальної загальної освіти”. Академічні лідери, які більше не в змозі розраховувати на державні чи федеральні субсидії, обов’язково економічно постраждають через неефективність економічної моделі. Тепер не кожне студентське містечко зможе вважатися науково-дослідним центром. Поступово дозріє питання доцільності подальшого існування більшості з них.

Попереду нас чекають непрості часи, коли коледжі та університети повинні будуть конкурувати з провайдерами, що пропонують дешеві та прості способи здобуття практичних навичок, хоча і не завжди відмічені ступенями або сертифікатами. Інститутам доведеться аргументовано надавати інформацію про цінність запропонованої вищої освіти. Відповідно, студентам та їх сім’ям потрібно буде помітно переосмислити нереальні очікування від диплома. Я впевнений, що, в кінцевому рахунку, саме такий поворот подій стане максимально корисним для всіх учасників освітнього процесу.

Коментарів немає.

Залиште свій коментар