Чи зможуть співіснувати МВОК і традиційні навчальні заклади?

Девід Блейк, генеральний директор Degreed, пояснює як саме буде змінюватися ринок традиційної освіти під впливом масових курсів. Переклад статті здійснено командою MOOCology.


Ні для кого не є секретом, що сьогодні навчання у ВНЗ стає обурливо дорогим, а передумов для зниження вартості наразі не передбачається. Звідки ж береться така висока вартість освіти в університетах? Тим більш, що альтернативні види навчання, такі як МВОК, пропонують те ж саме, тільки безкоштовно. Чи можемо ми розраховувати, що їх ріст і розвиток найближчим часом серйозно вплине на формування цін у даній сфері?

Поряд з цими питаннями в дискусії, яка була представлена увазі читачів Wall Street Journal, Клей Ширкі (професор і технологічний спостерігач Нью-Йоркського університету), Дерріл Тіппенс (ректор університету Pepperdine) і Рей Шредер (глава онлайн-навчання університету Іллінойсу в Спрінгфілді) обговорили вкрай важливе питання: чи можуть МВОК і традиційні навчальні заклади спільно співіснувати. Однією з тем, яка була винесена на обговорення, стали принципи формування вартості вищої освіти.

Тіппенс стверджував, що потенційною проблемою МВОК і онлайн-навчання, загалом, є роздвоєння освіти. Першою гілкою є престижна “Денна вища освіта”, метою якою є не лише передача інформації, а й трансформація, яка несе в собі формування компетентних, моральних індивідуальностей. Другою − об’єктивна, заснована на фактах та позбавлена індивідуальності, освіта, яка завершується сертифікатами та дипломами. Іншими словами, деякі студенти прагнутимуть до здобуття вищої освіти, поставивши перед собою мету стати всебічно розвиненими особистостями, в той час, як інша частина, лише буде мріяти отримати хоч якусь роботу за фахом. Однак, Ширкі заявляє, що це перетворення вже відбулося − престижна освіта, про яку говорить Тіппенс, вже недоступна для більшості людей (вартість навчання в Гарварді дорівнює 40000$; а якщо врахувати мита − 60000$). Погодьтеся, не кожен зможе дозволити собі здобути вищу освіту в такому престижному навчальному закладі.

Отже, дискусія набирає обертів, і наступне питання, яке, між іншим, висувається спікерами на перший план – яким чином встановлюється вартість навчання? Чи засновано це на тому, що чим вище вартість, тим вище престиж? Здавалося б, що саме так і визначається цінова категорія, але Джонатан Роуб заявив про це в Forbes так:

“Проблема полягає в тому, що престиж навчального закладу не є критерієм якості… У нас є лише мізерні докази того, що престиж здобуття освіти в Гарварді підвищується завдяки додатковій вартості, в чому значно перевершує менш престижні учбові заклади”.

Роуб припускає, що подібна “модель престижу” змушує оплату за навчання в коледжах злітати, але, в кінцевому рахунку, їм усім доведеться здатися, якщо вони ще коли-небудь збираються привести в порядок контроль витрат.

Коли ж мова заходить про МВОК, питання про вартість і престиж стає ще більш заплутаним. Наведу приклад. Є два курси: перший викладає один з провідних астрофізиків сучасності Уолтер Левін, другий – традиційний курс з фізики в державному університеті. Як Ви вважаєте, які з цих курсів зацікавлять студента? І за яким з двох критеріїв учень вибере курс у такому випадку?

MOOC_and_Landscape_of_Hi_Ed_1

Безсумнівно, вартість освіти повинна бути визначена тим, наскільки добре вона задовольняє потреби учнів. Хоча студенти престижних університетів, можливо, і ставлять для себе за мету стати індивідуальністю, але приблизно три чверті студентів з коледжу, які навчаються два або чотири роки в навчальному закладі, зацікавлені в більш істотних результатах після закінчення ВНЗ, наприклад, вони бажають мати гарантію на отримання перспективної та високооплачуваної роботи.

МВОК та інші альтернативні форми навчання прагнуть дати учням, котрі не задоволені традиційною освітою, можливість отримати те, що вони саме хочуть і до чого тягнуться. Це можуть бути дорослі студенти або ті, хто не можуть дозволити собі навчання в коледжі. Щоб це працювало в сфері вищої освіти, йому необхідно відокремити ідею вартості від ідеї престижу. Як відмічає з цього приводу Роуб: “Зрештою, у реальному світі (наприклад, на ринку праці), значення, в першу чергу, будуть мати знання та навички, які придбали студенти, а не аркуш паперу з “вищого закладу роздутої пихатості” (до речі, дуже цікаво, чи вони досі використовують пергамент?..)”.

Коментарів немає.

Залиште свій коментар